Фільм, створений Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з hromadske, показує Київ 2025-го і початку 2026-го року через історії рятувальників і психологів ДСНС — тих, хто першими прибувають на місця ракетних і дронових атак. Росія, як в інших війнах, зокрема, у Сирії, застосовує тактику подвійних ударів — цілеспрямовано атакуючи тих, хто надає першу допомогу. Попри загрозу повторних ударів рятувальники ДСНС продовжують працювати: щодня гасять пожежі, розбирають завали й рятують жителів Києва, ризикуючи власним життям. 

У 2022 році Сумщина перебувала під російською окупацією близько місяця. За цей час російські військові захопили в полон 140 цивільних. Додому досі не повернулися 26. Серед них — Андрій Охріменко та Олексій Мельник, яких росіяни вивезли з власних домівок і тримають у російських колоніях без жодних звинувачень. Коли Олексія викрали, його доньці Златі було чотири роки. Синові Андрія Саші було два. Сьогодні їм уже вісім і шість. У фільмі — історії двох родин, які п’ятий рік чекають на повернення своїх рідних із російського полону.

"Останній Прометей Донбасу" — український повнометражний документальний фільм режисера Антона Штуки про працівників Курахівської ТЕС ДТЕК, які забезпечували роботу станції під безперервними обстрілами всього за 10 км від лінії фронту.
У той час як Росія намагається залишити Україну без світла й тепла, фільм відкриває історії людей, які, ризикуючи власним життям, продовжують захищати їх у наших домівках. Глядач опиняється на небезпечному об’єкті майже на передовій — там, де атаки відбуваються щодня, повітряні тривоги не замовкають, а навіть кілька кроків поза укриттям можуть стати фатальними.
Це історія про протистояння світла і темряви, про індустріального гіганта Донеччини та українських героїв — Прометеїв Донбасу, які несуть надію навіть у найскладніші часи.

На початку повномасштабного вторгнення місто Чернігів прожило в облозі російських військ 37 днів. Через оточення і постійні обстріли з боку російської армії місто жило без доступу до води, їжі та медикаментів. У таких умовах в Чернігівському пологовому будинку жінки продовжували народжувати дітей. Герої фільму діляться, як це – приймати пологи в бомбосховищі, ділити один кекс з родзинками на два тижні і розподіляти медикаменти, коли невідомо, чи буде можливість отримати нові запаси найближчим часом.

Як документувати людський досвід війни так, щоб свідчення ставали не лише журналістськими матеріалами, а й частиною довготривалої пам’яті та доказової бази? Режисерка фільму Марина Кронглевська та продюсерка, керівниця відділу інтерв’ювання Архіву Війни Тетяна Симон поділяться досвідом роботи зі очевидцями подій, розкажуть про підходи до запису й збереження їхніх історій та про подальше використання в журналістиці та документалістиці.

Національна спілка журналістів України презентує документальну стрічку "Їдемо, бо нас чекають" про віддану працю медійників, які залишаються зі своїми читачами, попри виклики війни.

Фільм розповідає історію подружжя журналістів — головного редактора великописарівської газети "Ворскла" Олексія Пасюги та його дружини Наталії. Щотижня під загрозою обстрілів та атак ворожих дронів вони долають один із найнебезпечніших газетних маршрутів прикордонної Сумщини разом: поки один за кермом, інший уважно слухає небо. У селах, де немає мобільного зв’язку, світла та послуг поштової доставки, друкована газета лишається єдиною можливістю дізнатися правду й тримати зв’язок зі світом.

"Своє" — документальний фільм про людей, які живуть поруч із війною, але не дозволяють їй визначати своє життя. Їхній дім — Харківщина. Але що таке дім, коли навколо війна?

Для кожного з героїв та героїнь відповідь своя. Це місто, земля, родина, церква, люди поруч. Це місце, куди хочеться повертатися і яке неможливо залишити.

"Своє" — стрічка про людей, які попри небезпеку продовжують працювати, допомагати, любити, виховувати дітей і будувати майбутнє. Це історія про те, кого і що ми захищаємо, заради чого залишаємось. Фільм долає стереотип про Харківщину як регіон, що втратив надію, втратив себе.

Документальний фільм «Своє» створений медіа «Накипіло» за підтримки IMS.

Інформування громадськості є одним із найефективніших засобів протидії кремлівській пропаганді. У новому документальному фільмі «Репортерів без кордонів» (RSF) про Україну, опублікованому в лютому 2026 року, ми надаємо слово українським журналістам, чиї голоси мають бути почуті на міжнародному рівні.

Атаки дронів, артилерійські обстріли, викрадення… У 2025 році українські та іноземні журналісти, які висвітлювали війну Росії проти України, продовжували ставати мішенями російської армії під час виконання своєї роботи.

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, за даними RSF, понад 180 журналістів стали жертвами порушень з боку Росії. Голоси українських журналістів мають бути почуті на міжнародному рівні, а винні в цих злочинах - притягнуті до відповідальності.

"Воїни науки" — документальна подорож за лаштунки української наукової експедиції на полярну станцію «Академік Вернадський» під час війни Росії проти України. Після повернення додому частина українських науковці змінюють лабораторії на фронт і стають на захист України зі зброєю в руках. Стрічка демонструє разючий контраст між тишею крижаних просторів і гуркотом вибухів на фронті, між науковими відкриттями і боротьбою за виживання власної держави. Завдяки унікальним кадрам з полярної станції, особистим розповідям героїв та сценам фронтового життя, фільм передає глибоку трансформацію цих людей — від дослідників природи до українських воїнів, які захищають свої цінності, рідну землю та основи свого буття. «Воїни науки» — це історія про покликання, що не згасає навіть у найтемніші часи, розповідь про силу духу, інтелекту, гідності й людяності. Це портрет сучасної України, де наука і відсіч російській агресії нерозривно пов’язані у боротьбі за майбутнє. Фільм cтворений державним підприємством "Мультимедійна платформа іномовлення України" (ДП "МПІУ") у співпраці з Національним антарктичним науковим центром.